Конфлікт у соціальній групі та його характеристика. Профілактика конфліктів та шляхи їх вирішення

Дізнаємось

1. Природу та характеристику конфлікту в групі
• Природність конфлікту: Конфлікт не є чимось виключно негативним. Це обов'язковий етап розвитку будь-якої малої групи (фаза «шторму»), без якого неможливо вийти на рівень згуртованості та продуктивної роботи.
2. Структуру конфлікту (З чого він складається)
Кожен конфлікт має чітку внутрішню архітектуру:
• Сторони (учасники): Окремі індивіди, мікрогрупи або група та лідер.
• Предмет конфлікту: Реальна або уявна проблема, навколо якої виникає суперечка (влада, ресурси, оцінки, невизначеність ролей).
• Об'єкт конфлікту: Конкретна цінність (матеріальна чи духовна), якою прагнуть володіти сторони.
• Конфліктна ситуація: Накопичення суперечностей, які створюють базу для зіткнення.
• Інцидент (привід): Формальний поштовх, подія, яка переводить приховане незадоволення у відкрите протистояння.
3. Функції конфлікту (Дві сторони однієї медалі)
• Деструктивні (руйнівні): Зростання тривожності, погіршення морально-психологічного клімату, розпад групи, зниження успішності чи продуктивності.
• Конструктивні (творчі): Зняття прихованої напруги, виявлення слабких місць у колективі, стимулювання змін та оновлення групи, згуртування колективу після знаходження спільного рішення.
4. Профілактику та шляхи вирішення (Тома Кілманна)
Дізнаємося про 5 класичних стратегій поведінки у конфлікті за Томасом-Кілманном:
1. Суперництво (конкуренція): Прагнення домогтися свого за будь-яку ціну, не враховуючи інтереси інших.
2. Уникнення: Дистанціювання від проблеми, відкладання її «на потім» (ефективно, якщо конфлікт дрібний або немає ресурсів для боротьби).
3. Пристосування: Поступка власними інтересами заради збереження стосунків.
4. Компроміс: Взаємні поступки (кожен отримує лише половину від бажаного).
5. Співпраця: Найвища стратегія, коли сторони шукають нове рішення, яке повністю задовольняє інтереси обох сторін.

Навчимось

• Відокремлювати інцидент від предмета конфлікту: Знаходити справжню, глибинну причину суперечки, не піддаючись емоціям від первинного приводу.
• Застосовувати профілактику конфліктів: Вчасно помічати приховану напругу в групі через мову тіла, інтонації та мікрогрупові бойкоти.
• Переводити конфлікт у конструктивне русло: Замість взаємних звинувачень використовувати техніку «Я-повідомлень» («Мені важко працювати, коли...» замість «Ти вічно все псуєш!»).
• Свідомо обирати стратегію поведінки: Гнучко перемикатися між компромісом, уникненням чи співпрацею залежно від цінності предмета суперечки та важливості збереження стосунків у колективі

Самостійна робота

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів